Кажуть, що минуле не належить нікому зокрема. Воно – надбання нинішніх і майбутніх поколінь, бо саме їм належить винести з нього всі найсерйозніші уроки, щоб подібні людські трагедії не повторилися. Ніде і ніколи!
24 листопада в спеціалізованій школі I-III ступенів №125 м. Києва з поглибленим вивченням англійської мови для учнів 10-11 класів відбувся урок-реквієм «Ті, хто не загинули в 1933,
непереможні сьогодні», присвячений вшануванню пам’яті жертв Голодомору.Під керівництвом завідувача кафедри, доктора історичних наук, професора, Заслуженого працівника культури України Левітаса Фелікса Львовича учнів було об’єднано в групи «істориків», «юристів», «літераторів», «дослідників», кожна з яких вивчала певні етапи трагедії Голодомору. Учні розповідали про доленосні події та позицію тогочасної влади стосовно народу, у своїх презентаціях наводили переконливі аргументи, дослідили статистичні дані по всій території України, а також обговорили визнання Голодомору, як геноциду, країнами світу.
Особливо зворушливо учасники заходу розповіли про свої власні дослідження. Адже вони мали змогу розширити відомості про долю своїх рідних, про порятунок, схожий на диво, про життя, яке близькі ділили на «до» та «після», і як цінували кожний прожитий день.
Кульмінацією заходу стало запалення «Свічок пам’яті» за невинними жертвами геноциду.
Крім того, у кожному класі відбулися години спілкування на чутливі та важливі теми з історії нашої державності для збереження нашої генетичної пам’яті.
Народ України схиляє голову, перед трагічною сторінкою свого життя. 1932 рік… тридцять… чорний рік. Прах семи з половиною мільйонів стукає в наші серця; їх ніхто не судив, отже, ніхто не реабілітує. Ніхто, крім тих, хто пам’ятає.
Кожен із учасників зустрічі ще раз переосмислив нашу історію, її трагічні сторінки, які примушують стискатися людські серця.