Живи, поете, в бронзі і в граніті,
Живи, поете, в пам’яті людській,
Живи в піснях, живи у «Заповіті»,
І в слові праведнім, і славі віковій.

“Кажуть, що життя – це безмежне небо, на якому щомиті то спалахують, то гаснуть зірками людські долі. Одні з них тьмяно блимають, а інші яскраво горять, ведучи за собою мільйони, освітлюючи їм шлях та вказуючи дорогу. Такою яскравою зіркою в нашій історії є Тарас Шевченко”.
Цими словами 11 березня у спеціалізованій школі І-ІІІ ступенів № 125 м. Києва з поглибленим вивченням англійської мови розпочалося  свято до 202‑ї річниці від Дня народження Т. Г. Шевченка.
На заході не лунали вірші про геніальність поета і художника, про апостола правди і свободи.Ці рядки учасники  залишили для видань, а натомість розповіли про дитинство мрійливого хлопчика,а також про молодого романтичного живописця, що підкорив столицю імперії лише завдяки своєму таланту.
Ліричні роздуми,співана поезія,декламування власних віршів створили особливо душевну атмосферу.А майстерність учнів у літературно-музичній композиції більше нагадували театральну постанову. По закінченню свята діти ще довго гомоніли про актуальність віршів, про невичерпний талант і про те, що твори Т. Г. Шевченка розуміють настільки, наскільки розуміють самі себе. Адже Шевченко — це не тільки те, що вивчають, а й те, чим живуть.