Ми хочемо без воїн жити.
Хай буде мир на всій землі!
Мир – це квіти у сонячних росах.
Мир – це радість малих і дорослих.
Мир – це усмішка в очах матусі.
Мир – це лани золотаво-русі.
Мир – це потоки весняні сині.
Мир – це дружній танок при гостині.
Хай літають завжди журавлі,
Колоски видзвонюють налиті.
Ми за те, щоб мир був на землі
Для усіх людей у цілім світі!

   8 травня ранок у спеціалізованій школі №125 був надзвичайно урочистий. Святково вдягнені учні школи навіть на перервах цитували вірші про перемогу, втрати і довгі дні очікувань. Гомоніла і малеча, розповідаючи про дідів і прадідів, з гордістю згадували старшокласники про подвиги сивочолих ветеранів. Урок пам’яті у кожного викликав свої почуття. Хтось зітхав слухаючи вірші, когось вразив фільм «Невідома Україна. Між сталевими жорнами», інших приголомшило число загиблих.

Спливають роки, але ніколи не перестануть вражати події Великої Вітчизняної війни. Пам’ять… Вона нетлінна і вічна. Вона дивиться на нас із старих фронтових фотографій, з тих речей, які зберігають колишні фронтовики, і не дає піти у небуття жодній героїчній сторінці історії. А молоде покоління, про їхні бойові подвиги, їхнє воєнне життя може сьогодні дізнатися тільки з їхніх розповідей, кінофільмів, творів художньої літератури. Та всі вони хочуть одного – жити без війни.