Кажуть у народі, що вишиванки,
Матері шиють аж до світанку.
Вбирають у ниточки радість, кохання,
Довіру, надії та сподівання.
В орнамент вкладають таємні слова,
І вже оберіг вишиває душа.

Голочка мелодії чарівні гаптує,
Кольори всім магію в полотні дарують.
Червоний – енергія сонця,любові,
А чорний багатства землі загадкові.
Білий – то світло та скромність,
А жовтий – свобода, високодуховність.

Шанують здавна вишите полотно,
Тепер наша черга нести у світ добро.
Вишиванки з гордістю одягайте,
Про славу та честь завжди пам’ятайте!

Автор: Лазоренко Вікторія Валентинівна
(вчитель СШ № 125 м. Києва)

 

    Для українців вишиванка – не просто одяг. Це щось дуже особливе: особисте, рідне і святе. Вишивка – символ, який зберігає коріння, ідентичність, розуміння себе.Не перший рік, у третій четвер травня, в спеціалізованій школі І-ІІІ ступенів № 125 м. Києва з поглибленим вивченням англійської мови, як і у всій Україні, відзначають День вишиванки. Цього теплого травневого дня уся шкільна родина радо долучилася до свята – барвисте розмаїття вишиванок просто вражало: школа цвіла весняними барвами, усмішками, а очі випромінювали віру в щасливе майбутнє рідної землі. Хтось радів своїм новим вишитим обновкам, хтось одягнув улюблену вишиванку, але всі були єдині у думці, що таке свято об’єднує і вчителів, і учнів.
Це свято вкотре доводить, що незалежно від віку, освіти, настрою, уподобань – ми всі єдині, відчуваємо себе справжніми українцями, які зберігають свою культуру, звичаї та традиції свого народу.