Осіння кава і у вальсі листопад,
Щедрі дари, розсипані у росах.
Час для важливих українцям дат,
Висловлюємо шану в п’єсах.

Наталка з Полтави – дівчинонька мила,
Петра покохала палко й дуже щиро.
І дарма, що бідний, проте, він надійний,
У роботі, в дружбі, і в коханні вірний.
Має друга він Миколу,
Той, що знає ціну слову.

А ще були у п’єсі сатиричні ролі,
Возний і Виборний додали їм солі.
Терпелиха доньці щастя лиш хотіла,
Та своїм бажанням ледь не зламала крила.
Добре, що в коханні є свої закони:
Бути з милим разом, попри перепони!

Вікторія Лазоренко

З нагоди 255-річчя від дня народження І. Котляревського та до Дня працівників освіти в Ліцеї № 125 м. Києва відбулася вистава за мотивами п’єси Івана Котляревського «Наталка Полтавка». Національний колорит, у поєднанні з сучасними мелодіями й танцями, об’єднав минуле й сучасне, сцену й зал, вигадку й дійсність, і схвилював кожного глядача до глибини душі.
У святково-радісній стихії яскраво розкрились ніжна душа, палке серце і великий розум головних героїв. Персонажі – втілення яскравого українського національного характеру, чарували і захоплювали своєю правдивістю, красою, добрим гумором, глибиною почуттів, людяною поведінкою, душевним благородством, моральною чистотою.
Українські танці, ігри, пісні створили атмосферу справжнього театрального дійства і подарували всім присутнім святковий настрій, небесний простір вражень і вир позитивних емоцій.