Загальні відомості

Хижняк Оксана Михайлівна

Дата народження: 20.08.1984
Посада: соціальний педагог
Вища кваліфікаційна категорія

ЖИТТЄВЕ КРЕДО
З любов’ю до дітей,
з добротою до людей,
з повагою до суспільства

Графік роботи:

09.00-16.00

Консультації для батьків, дітей та педагогів

11.00-12.00
15.00-16.00

Соціальний педагог – це педагогічний працівник, основна мета роботи якого полягає у забезпеченні соціально-правового захисту учнів школи та попередженні впливу негативних соціальних чинників на формування та розвиток особистості дитини.

 

 

Коли учневі звертатись до соціального педагога​

• Якщо у твоїй родині є проблеми, які тебе постійно турбують, заважають нормально вчитися та відчувати себе щасливим; ​
• якщо хтось примушує тебе до вчинків, що суперечать нормам моралі, пригнічують твою гідність, а ти не знаєш як себе поводити у такій ситуації;
• якщо ти відчуваєш, що тобі потрібна допомога лікаря або юриста, проте не наважуєшся звертатися до батьків, чи тобі здається, що всі інші відвернулися від тебе і ніхто тебе вже не зрозуміє…

Золоті правила Дейла Карнегі

Як розташовувати людей до себе?

Автор виділяє шість основних правил для цього:​

• Виявляти щиру цікавість до людей;
• Посміхатися;
• Звертатися до людини по імені;
• Вміти слухати;
• Вселяти людям усвідомлення власної значущості;
• Говорити на теми, які цікавлять вашого співрозмовника.

Соціальний педагог спеціалізованої школи № 125 м. Києва з поглибленим вивченням англійської мови працює за такими напрямками:
- психологічна підготовка до навчання у школі;
- адаптація дітей до умов перебування у навчально-виховному закладі;
- організація роботи з дітьми, які потребують особливої уваги з боку педагогів;
- професійне самовизначення старшокласників;
- організація роботи з обдарованими дітьми та дітьми з творчими здібностями;
- сприяння психологічному здоров’ю дітей, підлітків, батьків та педагогів
- попередження суїцидальної поведінки дітей та підлітків, насильницьких дій у родині та навчально виховному закладі;
- організація роботи з дітьми пільгового контингенту;
- методична робота.

Види роботи:
- діагностична робота;
- прогностична робота;
- консультаційна робота;
- соціально-перетворювальна робота;
- профілактична (просвітницька) робота;
- навчальна діяльність;
- організаційно-методична робота;
- зв’язки з громадськістю.

Учням та їхнім батькам надаються наступні види соціальних послуг: 
- допомога в адаптації дітей при вступі до школи, переході із одного до іншого ступеня навчального закладу;
- посередництво між навчальним закладом та сім’єю, між батьками і вчителями;
- контроль за відвідуванням учнями навчального закладу, допомога у подоланні причин, що призводять до пропусків занять;
- попередження конфліктів, які можуть виникнути в учнівському колективі.

---

Поради для батьків на кожен день

Діти вчаться з того, що бачать у своєму оточенні.

Якщо дитина оточена критицизмом –  вона вчиться звинувачувати.

Якщо дитина бачить ворожість – вона вчиться битись.

Якщо з  дитини глузують – вона буде нерішучою.

Якщо дитину постійно присоромлюють – вона вчиться відчувати себе винною.

Якщо дитина оточена терплячістю – вона вчиться бути терплячою.

Якщо дитину підтримують – вона вчиться впевненості.

Якщо дитину хвалять – вона вчиться цінувати інших.

Якщо з дитиною поводяться справедливо-вона вчиться справедливості.

Якщо дитина відчуває себе в безпеці – вона вчиться довіряти.

Якщо дитину схвалюють – вона вчиться поважати себе.

Якщо дитину приймають і поводяться з нею дружелюбно – вона вчиться знаходити любов у цьому світі.

1. Не перекладайте відповідальність за виховання дитини на державу, школу чи комп’ютер!
2. Формуйте загальну культуру, яка б відповідала загальнолюдським цінностям, стандартам толерантної поведінки. Подавайте власний приклад (батьки і вихователі) толерантної поведінки, оскільки найбільш схильними до проявів насилля є люди, які в дитинстві зазнали жорстокість та інші види дискримінації.
3. Створюйте умови для соціалізації дитини в реальному житті, через гуртки, заняття спортом, участі в громадських організаціях, руху волонтерів. Спільна позитивна діяльність, співтворчість найбільш ефективно впливає на соціалізацію.
4. Вчіться разом з дитиною користуватися новими медіа. Вини є цінним джерелом інформації. Головне дати зрозуміти, що нові медіа – засіб отримання інформації і професійного росту, розширення можливостей конструктивної реалізації, а не самоціль. Інтернет – не ціль, а метод досягнення певних поставлених, сформульованих цілей та завдань.
5. Перш, ніж входити в мережу потрібно сформулювати для себе мету і триматися в рамках завдань. Оскільки дітям важко утримувати увагу, то потрібно допомогти виробити певні навики, певний час разом користуватися НМ, показуючи, що «Я довіряю тобі». Обговорювати не тільки позитивну інформацію, а й негативну, не боятися відвертих розмов, визнавати більші можливості оволодіння НМ молодими людьми, вчитися у них.
6. Навчити дитину організовувати дозвілля. Людина часто йде в соціальну мережу, або користується новими медіа тому що нічим зайнятися. Якщо батьки проводять дозвілля лише пасивно переглядаючи ТВ, то важко очікувати від дитини іншого. Гра в ігри, безцільне блукання по мережі часто створює лише ілюзію активного життя.
7. Пояснюйте, що надмірне захоплення новими медіа зменшує час на спілкування в реальному житті. Нові медіа вимагають додаткового часу, що зменшує можливості соціальних контактів в реальному житті, впливає на стан здоров’я (відсутність свіжого повітря, зменшення часу на сон, порушення режиму дня).
8. Якщо дитина в житті не може знайти друзів, то в соціальній мережі легше може знайти друзів або знайомих по інтересам. Одночасно батьки мають спостерігати чи не зменшується кількість контактів дитини в реальному житті, чи не пропускає школу, чи є обов’язки по дому, інша соціально-активна діяльність в реальному житті.
9. Слідкуйте, щоб захоплення новими медіа не перетворилося в залежність, коли людина втрачає владу над собою (т.зв. нехімічні залежності).
10. Зацікавте дитину в можливостях творення власних ідей через нові медіа. Показуйте дітям цікаві інтерактивні можливості нових медіа у відповідності до інтересів дитини (а не батьків), щоб дитина була не тільки споживачем медіа продукції, а й її творцем. Навчіть дитину відсіювати інформаційне сміття.

---

Навчіть дітей безпеки

Безпечна поведінка – це в першу чергу, вміння оцінити обстановку. Не забувайте нагадати дітям про елементарні заходи безпеки, щоб уберегтися від злочину і самим не вчинити протиправного. Отож розкажіть їм не тільки про те, як правильно переходити вулицю, а й як поводитися, коли до них чіплятимуться неповнолітні вимагачі, грабіжники чи хулігани.

Дитина повинна знати, що деяких таємниць берегти не треба, і твердо усвідомити: якщо хтось силує її до непристойних дій, залякує чи, навпаки, робить дорогі подарунки-про це слід повідомити батькам або близьким. У кожному разі маленьку людину не звинувачуватимуть і не лаятимуть за те, що з нею зробив дорослий. Навпаки, їй завжди довірятимуть і допомагатимуть в усьому.

Навчіть дітей:

• завжди говорити, куди йдуть;
• вчасно приходити додому (у визначений батьками час) і ніколи не затримуватися на вулиці самим;
• уміти за зовнішністю відрізнити тих людей, у яких можуть бути погані наміри;
• нікуди не йти з незнайомцями без дозволу батьків;
• не сідати в чужу машину, навіть для того, щоб показати дорогу;
• не приймати дарунків без дозволу батьків;
• голосно кричати і , якщо є можливість, утікати, коли хтось має намір взяти силою;
• розповідати батькам навіть про те, у чому соромно зізнатися;
• перед тим, як відчинити двері, подивися у вічко, чи нема за дверима сторонніх; якщо тобі не видно, але ти чуєш голос людей, почекай, поки люди не підуть з площадки;
• ваша дитина не повинна приводити до себе в гості незнайомих людей;
• ваша дитина ніколи не повинна йти з навчального закладу з людьми, яких вона не знає, навіть, якщо вони посилаються на вас;
• відпускаючи дитину на прогулянку, розкажіть їй про найбільш небезпечні місця в дворі (підвали, горища, машини, що стоять). Назвіть їй, де гратися найбезпечніше.

Коли ваша дитина стала жертвою злочину, обов’язково викликайте поліцію, не роблячи сенсації з того, що сталося, і обов’язково заспокойте дитину.

Щоб допомогти дитині відчути вашу підтримку і знайти душевну рівновагу, важливо:

• допомогти їй упоратися з негативними почуттями й виговоритися;
• допомогти їй знайти їй душевну рівновагу, спокій у родині.

Важливо, щоб дитина не «закривала» своїх почуттів у собі, а могла «вилити» їх, поділитися.

---

 Спілкування протягом дня

• Вранці піднімайте дитину спокійно, з посмішкою та лагідним словом. Не згадуйте вчорашні прорахунки, особливо мізерні, не вживайте образливих слів.
• Не підганяйте, розрахувати час – це ваш обов’язок, якщо ж  ви цю причину не вирішили – гріха дитини у цьому немає.
• Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть їй декілька лагідних слів, без подібних застережень: «Дивись, поводь себе гарно!», «Щоб не було зауважень!» тощо.
• Забудьте фразу: «Чи був ти чемний?». Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам важко після важкого робочого дня). Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не витратите багато часу.
• Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама розкаже.
• Зауваження вихователя вислуховуйте не в присутності дитини. Вислухавши, не поспішайте влаштовувати сварку. Говоріть з дитиною спокійно.
• При спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей: «Якщо ти будеш добре поводитись, то…». Часом умови ставляться важкі, і тоді ви можете опинитися у непривабливому світлі.
• Протягом дня знайдіть /постарайтесь знайти/ півгодини для спілкування з дитиною. В цей час найважливішими повинні бути справи дитини, її біль, її радощі.
• У сім’ї має бути єдина тактика спілкування всіх дорослих із дитиною. Всі розходження щодо виховання дитини вирішуйте без неї. Коли щось не виходить, порадьтеся з вчителями, психологом. Не зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.
• Завжди будьте уважними до стану здоров’я дитини, коли щось її турбує: головний біль, поганий стан. Найчастіше – це об’єктивні показники втоми, перевантаження.
• Знайте, що навіть діти 7-8 років люблять казки, особливо перед сном, або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь зробити це для них. Це їх заспокоїть, зніме денну напругу, допоможе спокійно заснути і відпочити. Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу. Завтра новий трудовий день, і дитина повинна бути готова до нього. А допомогти в цьому їй повинні батьки своїм доброзичливим ставленням.
• Чекати якогось дива від дитини, радісних поривань душі, доброти, треба терпляче, відшукуючи ці риси в дитині, постійно заохочуючи її.   

---

Сім  основних правил батьківської поведінки  в організації навчання

1. Сприяйте дитячій автономності (самостійності). Чим більше ви вимагаєте  її (самостійності) в усіх сферах повсякденного життя, тим більше зможе ваша дитина працювати з почуттям відповідальності в шкільній сфері. Автономне (самостійне) навчання є тією метою, в напрямку якої ви маєте працювати, тому що самостійність є найважливішим елементом ефективного і тривалого процесу навчання. Хваліть свою дитину за самостійні дії, наприклад, за  самостійне розпізнавання помилок.
2. Якщо ваша дитина потребує допомоги, спонукайте її до того, щоб вона сама знайшла шляхи розв’язання. Допоможіть їй завдяки підказками, такими як, наприклад, вказівка на довідники, знаходження правил, відгадування ребусів та інше, що може привести до шляхів розв’язання. Але не подавайте саме розв’язання. Не спонукайте свою дитину тільки до одного шляху розв’язання.
3. Дайте своїй дитині можливість перенести знання зі школи на домашній рівень і таким чином практично їх засвоїти.
4. Визнайте здобутки дитини. Надавайте перевагу похвалі (заохоченню), а не докорам. Похвалою та заохоченням ви досягнете чогось набагато легше та краще, ніж повчанням, нагадуваннями і іншими покараннями. При похвалі звертайте увагу на те, щоб не обмежувати її критикою (дев’ять, звичайно, чудово, але без двох дурних помилок це могла б бути справжня дванадцятка). Будьте обережними в обходженні із заохоченнями (винагородами) як визнанням здобутку (ефективності).
5. Не ставте перед своєю дитиною надмірні вимоги. Не робіть їх суворішими, ніж вимоги вчителів.
6. Будьте, як вихователь, зразком у поведінці. Вимагайте від своєї дитини не більше, ніж від себе самого. Дитина, яка, наприклад, бачить своїх батьків, які читають, швидше сама вхопить книгу, ніж дитина, батьки якої часто сидять перед телевізором.
7. Говоріть, по можливості, якомога позитивніше про школу, вчителів та предмети. Вашій дитині досить того, що вона бореться зі тими власними упередженими думками.

 

---

Сприяння ефективній самоорганізації при виконанні домашнього завдання

 Аналіз завдання: Що насправді потрібно зробити? Сформулюй це ще раз своїми словами.

Аналіз матеріалу: Що мені потрібно для виконання завдання? Що я вже маю?

Аналіз мети: До чого я прагну? Як я можу цього досягти? Від чього я можу відмовитись?

Аналіз конфлікту (протиріччя): Чому я не можу піти далі? Що мені заважає? Що я змушую змінити?

Формулювання часткових (проміжних) цілей: Який крок наступний? До цього моменту все правильно! Тепер я вже повністю організований!

Переборювання фрустрації (краху надій): Помилку можна виправити! Я буду старанно працювати!

Вимога до розподілу часу: Одна маленька перерва не може зашкодити! Я зроблю це, я маю час!

Оцінювання часткових (проміжних) результатів: Я це зробив! Мені це добре вдалося!

---

Як допомогти дітям зрозуміти свої почуття

• дайте дитині додаткову підтримку, підбадьорте її та будьте чуйні, терпимі, коли  вона перебуває у стресовому стані, адже діти показують свої страждання та хвилювання за допомогою різної поведінки – надчутливою, замкненої,  пустотливою;
• будьте чуйні до почуттів,  які виражає дитина словесно та іншим шляхом;
• допоможіть дитям навчитися  казати про свої почуття замість того, щоб дитина просто замкнулася;
• навчіть вирішувати проблеми словесно, а не фізично; методом знаходження кращих способів для того, щоб впоратися з ситуацією;
• допоможіть дітям заспокоюватись самостійно, коли вони прикро вражені. Наприклад, іноді діти старшого віку необхідно просто більше часу побути на одинці, тоді як молодші діти мають потребу в чутливій близкості з рідними;
• проводьте співбесіди про почуття дитини, проектуючи ситуацію, яка його засмучує, на себе, виражаючи Ваші власні почуття (наприклад, «Мені стає сумно, коли я сперечаюся зі своїми друзями, можливо, тобі також»);
• переконайте дитину, що у всіх дітей виникають почуття за певних обставин (наприклад, «Іноді діти лякаються і це нормально», «якщо щось не працює, це тебе дратує», «коли тебе дражнять, ти ображаєшся»);
• діти молодшого віку потребують допомоги, щоб навчитися відмічати свої почуття. Це допомагає їм ввійти в емоції, біль, точно розпізнати їх та правильно впоратися з ними (наприклад, «Думаю, що ти плачеш тому, що ти стомився(лась), «Я знаю, що діти відібрали твій м’яч, і це тебе прикро вразило»);
• іноді дітям легше  відповісти на коментар, ніж на пряме питання, якщо щось не так (наприклад, «Сашко, ти виглядаєш дещо засмученим. Напевно, ти думаєш про свою мамусю…»);
• буває так, що дитині легше коментувати свої почуття в контексті почуттів більшості дітей ( наприклад, «Більшості дітей стає моторошно та сумно, коли їхній татусь та мама сваряться», «мабуть, всі діти ображаються та страждають, коли на них кричать, обзивають або не хочуть спілкуватися»).