Світ пам’ятає кроки їхні тихі,
Що гулом стали грізним на віки.
Вони ішли — без страху і без лиха,
Несли лиш  правду в зболені рядки.

Не за медалі йшли і не за славу —
За право жити в світлій стороні,
Щоб не коритись темряві кривавій,
Щоб діти не зростали в боротьбі.

Їх голос став дзвінким правдивим словом,
Що крізь роки до серця пророста.
І пам’ять — не зітхання випадкове,
А совість, що ніколи не згаса.

Вони тепер — як вартові світання,
Як тихий щит над долею землі.
Герої не вмирають у прощанні —
Вони навіки з нами. І живі.